Незгасна скорбота української душі
У бібліотеці Володимирського педагогічного фахового коледжу імені Агатангела Кримського відбувся пам’ятний захід «Незгасна скорбота української душі», присвячений жертвам Голодомору. У тиші читальної зали лунали рядки, від яких холоне серце:
«Пекельні цифри та слова
У серце б’ють, неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік тридцять третій…
Голод… Голод…»
Кожне слово — як свічка. Кожне свідчення — як крик із минулого, який не можна забути. Ми згадували родини, цілі села, знищені штучним голодом. Згадували тих, хто не дожив, не доплакав, не доспівав…
А поруч стояли студенти — молоді люди, майбутнє України. І в цю мить ставало зрозуміло: пам’ять жива, доки живе правда. Захід підготували вихователь студентського гуртожитку Марія Цьось, бібліотекар Наталія Зеленчук та студенти: Василишин Яна (3-Г), Сердюченко Анастасія (4-Б), Дячишина Каріна (4-Г), Зінюк Світлана (4-Г). Їхні голоси, їхня щирість і трепетна увага до історії — це те світло, яке протистоїть темряві давнього злочину.
Час народжувати і час помирати… Час мовчати і час говорити… Для України давно настав час говорити. Говорити про правду, яку так довго забороняли. Говорити про біль, який не можна виміряти. Говорити, щоб світ чув. Говорити, щоб більше ніколи.
Сьогодні, коли Україна знову переживає часи боротьби за свободу, пам’ять про Голодомор звучить особливо боляче. Та разом із болем приходить усвідомлення нашої сили: ми вистояли тоді — вистоїмо й тепер.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Молимося. За тих, кого забрав Голодомор. За Україну, що живе.