Лілія Григорівна Абрамюк

Вчитель початкових класів Володимирської гімназії № 2 Володимисрької міської ради.

Коли я згадую роки (1993-1997) навчання в нашому педагогічному училищі ( тепер коледж), в душі з'являється особлива ніжність і тепло. Це були часи, коли все тільки починалося: ми мріяли, будували плани, пізнавали себе і світ навколо.

Пригадую довгі коридори, які були постійно наповнені сміхом і жартами. Викладачі були для нас не лише вчителями й наставниками, а й тими людьми, які вміли підбадьорити й дати цінну і мудру пораду.

Час навчання для мене там був особливим.Це були не лише лекції і практичні заняття, а й випробовування на силу духу. Найбільше в пам'яті закарбувалися державні іспити. Мої одногрупники  повторювали пройдений матеріал до пізньої ночі, а я жила ще й іншим життям - життям мами. Тепер, озираючись назад, я відчуваю гордість за себе. Я змогла), бути і мамою , і студенткою, яка на відмінно закінчила навчання. Завжди пам'ятатиму силу підтримки від своїх одногрупників і своїх викладачів. Найголовніше, що ми взяли з тих років, це нашу дружбу і підтримку один для одного.  

Роки в училищі дали мені не лише знання й мою професію, а й багато світлих спогадів, які назавжди залишаться в моєму серці.