Пташка щастя
Зустріч з цікавою особистістю для здобувачів освіти педагогічного фахового коледжу це це не просто подія, а основна ланка навчально-виховної роботи та складова педагогічної спостережувальної практики. На зустріч люб’язно погодилася прибути Ірина Василівна Смірнова,- цікава непересічна особистість, яку студенти-практиканти знають як вчительку образотворчого мистецтва ліцею № 2 нашого міста. Тому під час спілкування найперше наша гостя порушила актуальні питання у роботі вчителя образотворчого мистецтва: формування здатності до творчого самовираження, критичного мислення, ціннісного ставлення до української культури, пошанування своєї гідності та інших людей, збереження здоров’я.
Ірина Василівна плавно надала зустрічі теплий, задушевний тон, як досвідчений вчитель-практик розповідала про свою роботу вчителя, своє хоббі, яке дозволило їй стати мисткинею-вишивальницею, а далі уміло спрямовала розмову у цікаве русло й поділилася секретами, як стати щасливою людиною!На життєвому і творчому шляху вчителя і мисткині траплялося всіляке, але вона вважає, що кожен з нас повинен бути вдячним життєвим урокам, які загартовують нас. Вдячні тим, хто надає нам підтримку та вселяє надію. Окремо з її уст прозвучали слова вдячності для викладачів коледжу, і загалом освітніх традицій нашого коледжу, в стінах якого відбуваються особистості, навчання в якому часто стає дороговказом у житті окремого індивіда. Студенти дізналися цікаві факти, що Ірина Василівна сама випускниця коледжу спеціальності «Образотворче мистецтво», а також її старша донька Христина отримала диплом з відзнакою тієї ж спеціальності у 2016 році.
Гарне товариство та невимушена бесіда з Іриною Василівною зачепила цілий спектр позитивних відчуттів кожного та дала волю емоціям. Юні слухачі дивувалися: звідкіля, з яких джерел черпає наснагу ця тендітна, але водночас сильна жінка?Про непересічний талант нашої гості свідчив і той факт, що їй вдалося започаткувати й розвинути мистецтво вишивання шовковими стрічками, а пізніше створити майстерню, яка стала відома своїми здобутками далеко за межами міста. Разом з напарницею Анною Голюк (також випускниця нашого коледжу спеціальності «Образотворче мистецтво» 2003 року) розробили власну технологію шиття і започаткували бренд «Вишиванки княжого граду». Щасливими власниками робіт Ірини є керівник гурту «Без обмежень» Сергій Танчинець, соліст гурту «Антитіла» Тарас Тополя, українська телеведуча Мирослава Гонгадзе. Вишиванки діючого проекту «Нить продовження життя» мають змогу носити командири 14 ОМБР, президент України Володимир Зеленський, митрополит Епіфаній.
З 2016 року Ірина Василівна займається волонтерством. З 2018 року учасниця багатьох проектів спрямованих на допомогу ЗСУ.
Окреме її захоплення НейроГрафіка – науковий метод, який дає змогу людині взаємодіяти з глибинними шарами своєї психіки, та Арттерапія – які допомагають людині пережити внутрішні конфлікти, страхи з допомогою творчості. Ці методи, вчителька успішно застосовує у роботі з дружинами та дітьми загиблих воїнів. Опікується сім’ями загиблих Волинської області, реалізовуючи проект «Діти Небесного легіону». Роботи вистачає, але вона не зупиняється на досягнутому, а далі продовжує розвиватися і навіть вчиться на психолога. Розглядали творчі авторські роботи, які вона принесла на нашу зустріч, і мимоволі поринули з головою у світ краси. Захоплювалися технікою та художньою майстерністю виконаних робіт. Наші обличчя та душі осяяло енергетикою милування, ми відчули силу, що йшла від цих творів. Подаруночок від Ірини Василівни «Пташка Щастя» припав мені до душі і став символом віри у прекрасне! Виявляється «пташки», оздоблені вишивкою, це не просто енергетичний оберіг, а ще елементи діючого цікавого та потрібного сьогодні мистецького проекту, кошти від реалізації якого передаються на потреби ЗСУ. «Пташки щастя», виготовлені з великою любов’ю представляються щороку на фестивалі «Етнохутір» в Ізраїлі, а також в Лондоні та різних містах Італії, Німеччині, США тощо.
Наостанок Ірина Василівна побажала присутнім, щоб доля була прихильною до них, дарувала кожному можливість жити серед однодумців, серед тих, хто розуміє тебе, розділяє твої погляди та уподобання. А головне порадила творчим особистостям не закопувати свій талант даний Богом, розвиватися і ділитися з усіма, тобто працювати на благо всіх людей. Стати педагогом це покликання і найкраща місія на землі. Пригадаймо слова філософа:
«Якщо ви мислите на рік уперед – сійте пшеницю!
Якщо плануєте на десятиріччя – садіть дерева!
Якщо ваші плани на сто років – виховуйте людину.»
Отож спілкування вийшло дуже цікаве, учасники заходу побажали одне одному успіхів, здійснення мрій та миру.
Леся МАРТИНЮК