Тиждень образотворчого мистецтва розпочався в приміщенні коледжного музею декоративно-прикладного мистецтва згідно оголошення про «День відкритих дверей». Напередодні цього заходу студенти-четвертокурсники підхопили пропозицію від Лесі Мартинюк, про можливості представити колекцію етно-одягу цікаво,  по-новому. Загорілися бажанням реалізувати  творчий прект  гарного і нестандартного представлення  етно-збірки «Волинська минувшина». Думали: «Як зацікавити глядача?» Хотілося чогось незвичайного, неординарного, креативного. 

На допомогу прийшли манекени, вірніше їх відсутність у нашому музеї. Ідея з манекенами видалася фантастично-магічно-атмосферною, тому відразу припала всім до душі. Манекен (фр. Mannequin, від нід. mаnneken «чоловічок», від димінутив від нід. Man «людина»,  об’ємний виріб, що імітує форму тіла або частини тіла людини: чоловіків, жінок або дітей. Манекенами користуються у різних сферах  діяльності, а особливо при демонстрації одягу в музеях. 

Отож, «День відкритих дверей в музеї декоративно-прикладного мистецтва» розпочався дійством «Манекени оживають в музеї» і несподівано для самих учасників перейшов у свято, на яке прийшли подивитися викладачі образотворчого мистецтва та студенти інших спеціальностей коледжу. Заступник директора з навчальної роботи Олександр Юринець підтримав студентські ініціативи своєю присутністю та схвальними відгуками.  Майбутні вчителі образотворчого мистецтва  захопилися роллю манекенів і це їм легко вдавалося. Незабутні образи манекенів, які оживають  і стають моделями створили студенти 4-А курсу: Ангеліна Чак (сорочка та нижня спідниця оздоблені вишивкою «хартангер»); Ангеліна Корнійчук (сорочка за мотивами вишивок Ксенії Колотило); Вікторія Бунда (сучасна вишиванка, автентичні коралі, та пояс з «язиками»); Христина Болібрух (сучасна «сокальська» вишиванка); Оксана Микитюк (спідниця шерстяна початок ХІХ століття, корсетка вишита бісером), Єлизавета Чижук (сорочка жіноча 30-ті роки ХХ століття), Вероніка Лук’янова (корсетка суконна Західне Полісся, сорочка початок ХХ століття, 40-50-ті роки), Вікторія Гаркот (мамина вишиванка). Для демонстрації одягу використано речі з приватної колекції викладача Лесі Мартинюк (автентичні коралі та авторські коралі від майстрині народного мистецтва Любові Розпутняк, ткані крайки від майстрині Галини Гром). Сучасні дівочі віночки виконані студенткою Катериною Лужбіною 2021 ріку під час курсової роботи (Керівник Л .Мартинюк)

 Ефектний вигляд і колорит енно-одягу в поєднанні з молодістю і красою складно перебільшити. Одягаючи його, ми поринули в минуле, отримали енергію від творчості наших предків, втіленої у виробах одягового призначення.

Варто зауважити, що серед вчених-етнографів побутує думка, про те що місце етнічного автентичного чи історичного одягу саме в музеї і тому не варто перетворювати його у вживаний. Потрібно створювати новий одяг, відшиваючи або повторюючи орнаментальні зразки. 

Сучасний етно-стиль  - це не національний український одяг, а одяг в пошитті якого використовуються елементи народних мотивів.

 Отож, реалізувати задуманий проект нам сприяло все навколо: сонце, вишиті квіти,  тепло сердець, атмосфера у коледжі, наш позитивний настрій. Викладач Ольга Гудим провела фото-сесію та зберегла моменти дійства в музеї на прекрасних світлинах. Ми навчилися по-новому дивитися на звичайні речі та отримувати задоволення від виконаної справи.  А головне вдало продемонстрували колекційну збірку «Волинська минувшина» 

З повагою Леся Мартинюк