Навчити людину бути щасливою неможливо, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна

Але одна справа повторювати ці слова, інша – залучати до радощів життя сотні знедолених і, здавалося б, безнадійних дітей. Три тисячі таких «безнадійних»  пройшли крізь серце Антона Семеновича Макаренка і кожному з них він допоміг стати щасливим.

13 березня у стінах нашого рідного педагогічного коледжу відбулась літературно-просвітницька година з нагоди 130 річниці від дня народження відомого українського педагога Антона Семеновича Макаренка, гаслом якої стали вічно актуальні слова педагога.: «Навчити людину бути щасливою неможливо, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна».

Взагалі – Макаренко А.С. визнаний у світі педагог чи ні? ВИЗНАНИЙ! ЮНЕСКО визнає ім’я педагога Макаренка А.С. серед 100 великих людей XX століття. Сказано – «великих». За рішенням ЮНЕСКО  - 1988 рік – Міжнародний рік Антона Макаренка.  Створено Міжнародну асоціацію  А. Макаренка, в правлінні якої представники України, Німеччини, Італії, Польщі, Росії, Угорщини. ЮНЕСКО засвідчує, що спосіб педагогічного мислення  в XX столітті  визначили чотири особистості –  Д. Дьюї,  Г. Кершенштайнер, М. Монтессорі і  А. Макаренко.

 Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року в старовинному містечку Білопіллі Сумського повіту Харківської губернії в сім’ї старшого маляра станційного депо. Його вихователі – книги. Через них у ньому дух бунтаря та бажання все змінити! Він – інтелектуал! Йому все цікаво! Захоплюється музикою. Із задоволенням слухає Моцарта, Шумана, відвідує концерти симфонічної музики! Суть його не в тому, що він багато знав, а в тому, що він все відчував серцем. Навіть те, що страждав від непоказної зовнішності, яка ставала причиною дитячих знущань над ним. Антон Семенович вирішив для себе: якщо немає зовні, то треба наповнювати внутрішній світ! І він досягнув у цьому успіху!

У 16 років він  розпочав педагогічну діяльність не відокремлюючи навчання від виховання, у нього одне випливало з іншого, доповнювало одне одного та було скріплено міцною прихильністю вчителя до дітей і дітей – до вчителя. Якщо додати сюди абсолютне почуття справедливості, яке мав А.С.Макаренко, його рідкісну ерудицію, стає зрозумілим, на чому вже тоді тримався його незаперечний авторитет. 15 червня 1917 року він  закінчує Полтавський учительський інститут, одержавши золоту медаль за твір «Криза сучасної педагогіки».

Які ж обставини суспільного життя визначили педагогічні основи соціального виховання за А.С.Макаренком?

У 1917 – 1918 роках  в країні  налічувалося близько 7 мільйонів безпритульних дітей. Причини: війна, розруха, бандитизм, голод, бажання вижити. Гасла цього періоду: «Повернути дитинство дітям! Всі на допомогу дітям!». З кінця 1920 року починається голод. На початку 1922 року в Полтавській губернії у 17 колоніях, притулках, дитячих будинках  перебувало 20242 дітей. Саме тоді Полтавський губернський відділ народної освіти доручив А. С. Макаренку організувати поблизу Полтави колонію для неповнолітніх  правопорушників та керувати нею. Подвиг – «експеримент» був розпочатий 30 вересня 1920 року.  Йому було нелегко, адже його вихованці. – від 13 до 17 років, які не звикли до праці, мали кримінальне минуле, не хотіли працювати, не бажали прибирати за собою, тому обживщись на новому місці вони знову почали грабувати на дорогах, а в колонію приходили рятуватися від голоду і холоду. Їх називали дефективними дітьми, які не підлягають вихованню, це недорозвинені люди. А він, Макаренко зробив їх щасливими і справжніми Людьми!

Свій педагогічний досвід виховання у колонії ім. О.Горького та комуні ім. Ф.Джержинського він описав у книгах, оповіданнях, кіносценаріях, статтях, п’єсах, романах, повістях, художніх творах. У 1932 році побачила світ перша книга А. С. Макаренка «Марш 30-го року». В своїх книгах «ФД-1», «Марш 30-го рок»” та в повісті «Прапори на баштах»  він докладно розповів про щасливе суспільство. У 1933-35 роках виходить у світ  його «Педагогічна поема». У 1934 році А.С.Макаренка було прийнято до Спілки письменників СРСР.

Він був талановитий у всьому! У розквіті сил і творчих задумів, 1 квітня 1939 року, на 52-му році життя А.С. Макаренко раптово помер від розриву серця в приміському потязі на станції Голіцино за 40 км на захід від Москви. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Літературно-просвітницька година була вдала, душевна, бо організований ведучими діалог із аудиторією слухачів, сприяв обміну думками, спонукав слухати, думати, чути серцем і душею, відгукуватися на проблему, перейматися болями і стражданнями педагога, Людини про щастя дітей, витирати непрохану сльозу і радіти, що є приклади людського і великого у формуванні особистості. Це нова, оригінальна форма проведення виховного заходу,  яка включала в себе не тільки розповідь, а й театралізовані виступи, музичні постановки та супроводжувалась мультимедійними засобами.

Просвітницький діалог вміло вели: викладач – методист Лідія Катинська,  члени секції педагогіки і психології СНТ Кашуба Ольга, Мельник Лілія, Вавринюк Олена, Корнійчук Марія, Цвинкалевич Оксана, Ослюк Наталя, Трофімук Аліна, театральні дійства (розмова поколінь класиків педагогіки, Семен Калабалін як приклад перевиховання) майстерно втілили  Омельченко Богдан, Бохонський Олександр, Дрібниця Владислав, Драголюк В’ячеслав, Цвинкалевич Оксана, Палійчук Максим.

Зворушили душу щирі слова діалогу та подяки наших шанованих викладачів: Тетяни  Листопад, Ольги Наумчук, Лідії Павлюк, Наталії Зілюк, Тетяни Лахманець.

За словами студентської молоді та викладачів даний захід був високопрофесійним і корисним, а форма проведення захоплююча та нестандартна. Його було організовано і проведено членами секції педагогіки та психології СНТ на чолі з керівником Катинською Лідією Леонідівною.

«Найперші вихователі – батько і мати.  Найперші і найголовніші» – пам’ятаймо про це!

«ВСІ НАШІ БІДИ ВІД ТОГО, ЩО МИ ПОГАНО ВИХОВАНІ» – стверджував  А.С.МАКАРЕНКО.  Думаймо над цим!

Ольга Кашуба – член секції

педагогіки і психології СНТ