Свято для душі

25 листопада 1838 року, тобто 175 років  тому, у мальовничому селі Стеблів, що на Черкащині,   народився Іван односельчан, співуча  колоритна мова земляків назавжди увійшли в його серце і душу.

  Нечуй-Левицький глибоко знав побут українського селянства, його звичаї, працелюбність, любов до гумору, проте не хотів він обминати і темних сторін його буття. Письменник з ними бореться дотепним і гострим словом.

  Члени літературного театру «Слово» до 175-річчя І.С.Нечуя-Левицького підготували виставу за його творами творами. Спочатку перед глядачами по черзі вилили свої жалі баба Параска і баба Палажка, ролі яких виконали четвертокурсниці Ангеліна Жарко та  Марія Олексюк. Гра цих двох дівчат була настільки професійною і переконливою, що глядачі і насміялися вволю, і долонь не шкодували для оплесків.                                                                                  

   Потім дійство перенеслось на подвір'я Кайдашів. Там, майструючи, молоді Кайдашенки вели діалог про дівчат та про те, котру буде сватати кожен з них. Старший Карпо (актор Степан Костючко) та молодший Лаврін (актор Орест Дубенюк) мало переймаються суворими словами батька, Омелька Кайдаша, роль якого дісталася актору Роману Саду. Саме тут Карпові  в душу запали слова Лавріна про Мотрю Довбишівну, що була і гарною, і роботящою, і мала серце з перцем. І от уже глядачі ніби побували на весіллі Мотрі і Карпа. Святкову  весільну атмосферу створили на сцені співаки і танцюристи 1-Б, 4-Б та 3-Б курсів, яких підготували О.І.Дидич,Л.О.Музиченко, В.В.Карпюк та О.М.Музичук.                                                                         Як відомо, після свят завжди настають будні. У сім'її Кайдашів вони недовго були мирними. Кайдашиха (акторка Таїсія Базиленко) та Мотря (акторка Олена Ліпич) не можуть помиритися в одній хаті. Таїса та Олена зуміли майстерно передати характери своїх героїнь, про що свідчив безперервний сміх у залі та щирі оплески.

   Як контраст до сімейних чвар перед глядачами розгорнулась сцена знайомства Лавріна і Мелашки, зародження світлого почуття кохання у їхніх серцях. Орест Дубенюк (Лаврін) та Марія Морева (Мелашка) зуміли донести до глядача найкращі риси юнака і дівчини, які здавна були притаманні нашому народові. І дарма, що Кайдашиха зобижає молоду невістку, що й було продемонстровано у наступній сцені, її тішить Лаврін

своїми очима.