Конференція “Виховний ідеал у педагогічній спадщині А.С.Макаренка та реалізація основних положень в умовах сучасності”

Утвердження України як суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави, сприяє відновленню та розвитку національної педагогіки, освіти й виховання підростаючого покоління. У пошуках нових шляхів вирішення проблем гуманізації виховання та навчання сучасна педагогічна наука звертається до різних джерел, зокрема, до педагогічного досвіду прогресивних педагогів минулого.
Серед визначних досягнень вітчизняної та світової педагогіки у ХХ столітті особливе місце займає педагогічна творчість Антона Семеновича Макаренка (1888–1939) – 13 березня 2013 р. світова громадськість широко відзначатиме 125-річчя від дня його народження.  З цієї нагоди 17 січня 2013 року в коледжі проведено науково-практичну конференцію на тему: “Виховний ідеал у педагогічній спадщині А.С.Макаренка та реалізація основних положень в умовах сучасності”.

А.С.Макаренко – український та російський педагог-новатор, класик світової педагогіки ХХ століття, письменник, творець нової методики виховної роботи з дитячим колективом, організатор і керівник колонії для неповнолітніх правопорушників і безпритульних під Полтавою, дитячої трудової комуни      ім. Ф.Е.Дзержинського.
Із літературно-педагогічною спадщиною А.С.Макаренка, яка стала об’єктом численних досліджень ще у 40-х роках ХХ століття й донині продовжує викликати безліч суперечливих і неоднозначних тлумачень у вітчизняних та зарубіжних педагогів, присутніх ознайомили: Т.М.Листопад, Н.А.Стрільчук, О.С.Білик, М.С.Стрільчук, Г.Я.Олексюк, О.Г.Гусєва, І.І.Совальська, Н.В.Зілюк, В.В.Залуніна, Л.В.Павлюк, В.В.Федюк, С.І.Гарбуль, А.У.Черниченець, В.А.Микало, М.А.Чуцький. Про масштаби розповсюдження творчого доробку педагога-новатора та публікацій про нього, як було відмічено виступаючими, свідчать матеріали п’яти бібліографічних покажчиків, присвячених діяльності А.С.Макаренка, що були видані за часів Радянського Союзу: один – у Києві у 1956 році і чотири – у Москві у 1959, 1978 (2 покажчики) і 1988 роках. Макаренко залишив багату педагогічну спадщину, написав понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, науково-педагогічні статті), хоч і не створив спеціальної монографії з педагогіки. Найбільш відомими є його праці "Педагогічна поема", "Прапори на баштах", "Книга для батьків", "Методика організації виховного процесу", "Проблеми шкільного радянського виховання", "Лекції про виховання дітей" і ін. У 1934 р. його прийняли до спілки письменників.
Світ визнав велич А.С.Макаренка і як педагога і як письменника. Красномовне свідчення: на початку 2000р. Німецьке товариство наукової педагогіки внесло «Педагогічну поему» до списку 10 найвизначніших педагогічних книг ХХ століття.
Педагогічна діяльність А.С.Макаренка ввібрала в себе кращі досягнення класичної та нової педагогіки. Його спадщина – досягнення всього прогресивного людства, яке прагне до гуманної освіти. Він вирішував складні педагогічні проблеми, які хвилюють нас і зараз. Тому ми впевнено говоримо "А.С.Макаренко – наш сучасник", "З А.С.Макаренком – у XXI сторіччя". Його розробки в педагогіці не втратили свого значення і сьогодні. Внесок А.Макаренка в сучасну педагогічну науку неможливо переоцінити, його система пройшла через вогонь  життєвого експерименту. Справи та ідеї Антона Семеновича вивчаються і розповсюджуються у всьому світі.